...

Про світ...

На світі можна жить без еталонів,

по-різному дивитися на світ:

широкими очима,

з-під долоні,

крізь пальці,

у кватирку,

з-за воріт.

Від того світ не зміниться нітрохи.

А все залежить від людських зіниць -

в широких відіб'ється вся епоха,

у звужених - збіговисько дрібниць.

Лiна Костенко

... це повинен був бути пост про відпочинок... про мій перший відпочинок там, де практично не чути російської мови... але чомусь згадаючи та підбираючи потрібні слова про нього, в голову приходять лише цей вірш Ліни Костенко... неможливо зрозуміти світ і тих, хто живе в ньому, дивлячись на нього через шпарину, а в телевізорі він до не впізнаваності спотворений... і нажаль не в кращу сторону...

Про "махнул рукой"

Я не розумію охів і ахів в соцмережах з приводу висловлювань народного артиста СРСР Олега Табакова. Невже ви думаєте, що він почав вважати "что во все времена их лучшие представители интеллекта, литературы – они по сравнению с русскими были где-то на второй или третьей позиции" лише зараз? Впевнена, що ні! Не можна сьогодні вважати когось рівним собі, а завтра другорядним. Ви думаєте, що в Росії тільки один Табаков вважає нас убогими, другосортними? Впевнена, що таких багато... багато тих, хто вважає, що ми нездатними на самостійні рішення. Думаєте, вони стали вважати нас такими лише після Майдану? Ні. Просто Майдан дав їм можливість заявити про це вголос. 

Як на мене, це краще, ніж лицемірство тих, хто півтора року тому голосував та підписував рішення про введення військ в Україну, а зараз розповідають про братні народи, спільну історію та міцні зв'язки. 

По-моєму, поки в Росії не почнуть сприймати нас як не одне ціле з ними, мир не настане... Табаков почав нас так сприймати та "махнул рукой, несмотря на то, что у него одна четверть крови украинская"! За це я йому навіть вдячна :)

Невідомий Кобзар

Простіть мені...

Знаєте, я досить байдужа людина, раніше мене мало хвилювало, що відбувається в світі... Зараз мене абсолютно не хвилює, що відбувається в Росії, взагалі не хвилює... але днями в Москві пройшла акція... мені абсолютно не цікаво хто, навіщо, чому, для кого її проводив, але повз одного гасла на величезному плакаті я пройти не змогла, або вірніше просто не хочу!!! 

..."МИ НЕ майДауни"... кілька років тому я б просто не звернула увагу на слово "Даун", але завдяки моїй шкільній подрузі, у якої дитина з синдромом Дауна, зараз мені просто гидко на душі, коли я бачу слово "Даун" в такому сенсі...

Чи знаєте ві, що синдром Дауна - це не хвороба? Чи знаєте ви, що люди з синдромом Дауна дуже лагідні, терплячі і уважні? Чи знаєте ви, що люди з синдромом Дауна такі ж люди, тільки з додатковою хромосомою? Чи знаєте ви, що діти з синдромом Дауна навчаються, переживають ті ж емоції, що й інші люди, мають свій власний внутрішній світ? Розумове відставання? У світі є величезна кількість людей, у яких кількість хромосом 46, але при цьому є розумове відставання і нездатність до навчання...

Так, ви, що написали цей плакат, і ви, що гордо несуть його, і ви, що йдете за ними, так, ви не дауни, ви - просто нелюди! І Майдани, революції тут ні причому...

Знаете, я достаточно безразличный человек, раньше меня мало волновало, что происходит в мире... Сейчас меня совершенно не волнует, что происходит в России, вообще не волнует... но на днях в Москве прошла акция... мне совершенно не интересно кто, зачем, почему, для кого ее проводил, но мимо одного лозунга на огромном плакате я пройти не смогла, или вернее просто не хочу!!!

... "МЫ НЕ майДАУНЫ"... несколько лет назад я бы просто не обратила внимание на слово "Даун", но благодаря моей школьной подруге, у которой ребенок с синдромом Дауна, сейчас мне просто мерзко на душе, когда я вижу слово "Даун" в таком смысле...

Знаете ли вы, что синдром Дауна - это не болезнь? Знаете ли вы, что люди с синдромом Дауна очень ласковые, терпеливые и внимательные? Знаете ли вы, что люди с синдромом Дауна такие же люди, только с дополнительной хромосомой? Знаете ли вы, что дети с синдромом Дауна учатся, испытывают те же эмоции, что и остальные люди, имеют свой собственный внутренний мир? Умственное отставание? В мире есть огромное количество людей, у которых количество хромосом 46, но при этом есть умственное отставание и неспособность к обучению...

Да, вы, написавшие этот плакат, и вы, гордо несущие его, и вы, идущие за ними, да, вы не дауны, вы - просто нелюди! И Майданы, революции здесь ни причем...

Сьогодні Прощена неділя...

Просити пробачення в Прощену неділю -

Так давно заведено в нашій Україні, 

Простіть мене, коли я чимось зогрішила, 

Простіть мене, а я вас вже давно простила...

...

...я сьогодні була у Київському військовому шпиталі... виходжу з корпусу і бачу хлопчину з небесно-блакитними очима і такою чарівною посмішкою, весело щебечущего з двома молоденькими медсестрами,.. опускаю очі, а він на милицях ... і без ноги... вони сміються, а я ковтаю сльози і ставлю собі одні і тіж ж питання "чому? хто винен? що далі?"...

Про аполітичність...

Якщо ви поза політикою, 

Ви не маєте дітей або ви їх не любите

... раніше слово аполітичність мені подобалось... а потім воно принесло в мою країну війну... 

Доброго ранку, Україна!!!

...думки в голос...

... Батьківщина - це мати... так мене виховували... ми любимо своїх матерів... любимо їх навіть тоді коли вони хворі, навіть тоді, коли ми впевнені, що вони не праві, коли вони нас лають, не звертають уваги, ми все одно любимо наших матерів... 

…я постійно себе питаю "чому все це відбувається?"... 

…ще у лютому я отримала від однієї пані з Алчевська листа, в якому вона писала, що молиться за те, щоб Україна по скоріш розвалилася... що для неї Україна як Батьківщина... це точно не Україна в моєму розумінні... в моєму розумінні Україна - це і Карпати, і степи Донеччини і Півдня, це і ліси Полісся, це і узбережжя Одещини та Криму, це кожний її куточок, це єдине ціле... Україна - це моя мати, а чи можу я любити тільки частину матері, любити її праву руку та не любити ліву...

…ми захищаємо тих, кого любимо… захищаємо повністю, а не тільки якусь частину…

... Джордж Бернард Шоу колись сказав: люди навчилися плавати, як риби, літати як птахи, залишилося навчитися жити як люди... я вчуся... іноді мені здається, що я бездарна учениця особливо, коли я бачу чи чую те, що в мені викликає біль та ненависть, які призводять до того, що я починаю ділити Україну… свою матір… а саме цього хоче ворог – поділити… і тобі я починаю ще старанніше вчитися бути людиною … 

...я буду всіма силами протистояти намаганням бажаючих розірвати Україну викликати в мене ненависть до якоїсь частини моєї України, бо я вірю в те, що наша сила лише в єднанні!!!

…а ще я молюся за те, щоб люди мали бажання вчитися і вчилися бути людьми…

З Днем народження, Україно!

А її незалежність у муках з’являлась на світ,

І у поті чола працювала на скибку духмяну.

А її незалежність – це вірою сильний нарід –

І любов його, як ота свічка горить, полум’яно.

А її незалежність – безцінна, бо має ціну

І ціна ця – життя та постійна готовність до битви.

А її незалежність – це мати, що в’яне в війну,

І ще небо блакитне, що чує за сина молитви…

А її незалежність – дівча, що сивіє в косах,

Бо достигла калина й схилилася з горя так низько.

А її незалежнісь – в синів, її вірних, очах -

Які мужньо говорять, що воля та спокій вже близько!

А її незалежність сьогодні, у кожному з нас!

Хай це слово, чи діло, чи тиха молитва звитяжна.

А її незалежність не вмістить ні ворог ні час,

Бо вона нічим грішним й земним у віках недосяжна…

                                                                      Світлана Рачинська   

З Днем народження, моя КРАЇНА! 

...без назви...

... ми тут ні при чому... це все Росія, США, Європа, Україна, Київська хунта, америкоси, бандерівці... фашисти... майданівці... "мирні" громадяни Донбасу... кожен в цьому списки знайде винних... 

...знаєте хто безперечно тут ні при чому... 80 діток... ВІСІМДЕСЯТ ДІТОК, батьки яких не стояли на Майдані, не ходили на голосування в Криму, в Донецьку, Луганську, не підтримували ні українську, ні російську владу, не голосували за Путіна, Януковича, Порошенко, батьки, які не фотографували їх поруч з "мирними громадянами, в руках яких були автомати Калашникова, їх матері не ховали синів, вбитих на війні... їхні батьки не виливали тонни інформаційного бруду один на одного, не коментували те, що відбувається в Україні, не звинувачували росіян, американців, москалів, бандерівців в тому, що відбувається... 

... уявіть собі цих діток, подивіться їм в очі і скажіть "я тут ні при чому"... вийшло? у мене ні...

...а ще дайте відповідь на питання з 100%, саме з 100% упевненістю, що ви знаєте, хто вбив цих діток... дайте відповідь на це запитання не вголос, а самому собі... самому собі адже брехати не будеш... я не можу відповісти на це питання... але, бачить Бог, як я хочу знати правду... хто?... 

... ще будучи підлітком в мене вклали, що все що ти віддаєш у Всесвіт, все що ти бажаєш іншим, рано чи пізно повертається до тебе... за останній час я стільки прочитала побажань миру... чому бажаючи миру, ми отримуємо війну... може тому що в наших душах немає миру... може тому що ми свідомо чи несвідомо не бажаємо миру...

...не знаю, може хтось подумає, що я намагаюся себе відбілити, аж ніяк... у моїй душі немає миру, я учасник війни...

... а ще я намагалася відповісти на питання "Почему все скорбят только о погибших этого злополучного боинга?" Наталія Илиницкої заданий в блозі Олени... а в голові весь час лунає луною злополучный... злополучный...

PS поки шукала фотографію для поста, зустріла коментар росіянки про загибель людей... так, Наталя, не дозволяйте очорняти всіх... 

...трикрапки...

... 

...замість трикрапки повинні бути слова... вони крутяться на язиці, але їх дуже важко вимовити вголос... а в голові вже багато місяців засів вірш Тараса Шевченка, це єдиний вірш, який я зі школи пам'ятаю на пам'ять... 

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п'яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.

Тарас Шевченко
1858

Благодійний аукціон!!!

Знову про допомогу, подробиці тут -  Аукціон на підтримку армії

...

… у мене через 6 годин літак… мабуть я повинна збиратися… але в мене не виходить… в моїй країні війна… не буду довго писати, лише скажу, що в пошуку додаткового доходу сьогодні я відкрила новий розділ в своєму магазині на Etsy, який присвячений фотографіям, всі кошти отримані від їх продажу будуть направлені на допомогу пораненим та біженцям… 

...знаю, що фотографії не дуже користуються попитом на Etsy, але точно знаю, що нічого не робити у такій ситуації неможливо!!! І буду дуже вдячна за розповсюдження цієї інформації!

PS коментарі закриваю, тому що 10 днів не зможу здійснювати модерацію, а на превеликий жаль я зустрічала під постами, в яких ідеться про допомогу, коментарі, яким там не місце… коментарі відкриті!

Про геополітику...

Знаєте я далека від політики, але на мені немає рожевих окулярів... я чудово розумію, що йде боротьба між двома наддержавами Росією і США... 

... в інтернеті гуляє картинка, на якій сфотографовані олімпійські об'єкти в Росії і військовослужбовці США, написано хто скільки витратив на олімпіаду і озброєння та поставлено питання "Хто з них зло?" ... я в коментарях написала, що зло обидва, тільки треба визначитись хто більше зло, а хто менше... забираю свої слова назад, тому що і Росія, і США - це два однакових ЗЛА, боротьба між якими ковбасить весь світ!!! І мені абсолютно не цікаво хто почав першим цю боротьбу!!!

..нас у цю боротьбу втягнуто і змушують під дулами російських автоматів і американського авіаносця зробити вибір...

Про пропаганду...

Пропаганда не може бути об'єктивною, 
вона має бути принципово суб'єктивно однобічною

Пропаганда є «воістину грізним» зброєю в руках знавця

Пропаганда повинна впливати більше на почуття, 
ніж на розум, так як маса в сутності має жіночний характер, 
тому почуття доходчивей роздумів

Пропаганда повинна обмежитися мінімумом і повторювати це постійно. 
Наполегливість є важливою передумовою її успіху

"Ну вы там тоже не очень смотрите, что "парит" вам ваше СМИ... "

"В наших СМИ во всяком случае ненависть к украинскому народу не культивируется."

"Мне жаль, что на Украине ведется страшная пропаганда против России. Мои родственники живут и в Киеве и в Харькове, они в ужасе от того что вещает ваше украинское телевидение." 

Це три цитати дівчат з Росії, які я прочитала протягом 5 хвилин після того, як зайшла на рукодільні сайти і форуми...

Я дивлюсь 1+1, 5 канал та Громадське ТБ, тикніть мені пальцем, де на цих каналах йде пропаганда проти Росії!!!

Так у нас йде пропаганда проти Путіна і його режиму, ви дорікаєте нас в цьому? Його зовнішня політика торкнулася кожного громадянина України... Рада Федерації дала згоду на використання Збройних Сил Росії на території України... наголошую на території ВСІЄЇ України... в Україні оголошена часткова мобілізація... мій чоловік військовозобов'язаний... як тільки пролунати перший постріл, він буде стріляти в тих, з ким навчався в Кургані, дітей своїх друзів з Росії...

До речі, а ви знаєте Рада Федерації дала дозвіл Президенту Росія прийняти рішення на використання Збройних Сил Росії на території України на підставі того, що є постраждалі громадяни Росії, цього досі немає підтвердження... а чи буде воно?

Дівчата росіянки, як я повинна відноситься до Росії? ви запитаєте чому я написала "до Росії", а Путін - хто? Президент Марса?

Хто змушує мене не любити Росію? Українські ЗМІ? читаючи ваші коментарі, то так, саме українські ЗМІ змушують мене не любити Росію, тому що 90 голосів депутатів Ради Федерації Росії і Президент Росії, яких обрали громадяни Росії, цього не роблять, вони прищеплюють своїм рішення в мені любов до Росії...

Ви скажете, що ця фраза стосується і українських каналів, але я відкрию вам таємницю, що я можу дивитися телеканали Росії і не по інтернету, по телевізору, тому що вони у нас транслюються, а у вас транслюються наші канали?

Нас звинувачують у націоналізмі, радикалізмі, фашизм... фрази, з яких я почала свій пост, це правила пропаганди Гебельса... а висновки робіть самі...

Про віртуальному рукодільній світі...

Зараз на багатьох рукодільних ресурсах обговорюється ситуація в моїй країні. Всі ми живемо в суспільстві і захиститись від нього у нас не вийде, як би ми не старалися, тому і вихлюпуються наші емоції у віртуальний світ. Я стільки всього за останній час начиталася, надивилася саме в рукодільній віртуальному світі. Дуже рада, що є дівчатка, які висловлюють свою підтримку, висловлюю свою позицію без образ, без образливих слів. Але є зовсім інші. В голові просто не вкладається, що деякі умільці, які творять красу, несуть у світ стільки ненависті й люті. Чому?

Це питання "чому" не давало мені спокою... в пошуку відповіді я додумалася ось до чого:

по-перше, одночасно з тим багатьом що нас об'єднує, є і те, що відрізняє, і є ті, які не можуть прийнятий ці відмінності... 

по-друге, страх... 

по-третє, особисті образи на конкретних людей, які проектуються на інших...

Треба наводити приклади? Не знаю... може зроблю це в коментарях...

Час пройде, пристрасті вщухнуть, але залишиться осад... у мене так точно... мені буде неприємно, якщо до мене прийде людина, який зараз пише образи, засудження, тільки тому що вона не може хоча б зрозуміти позицію того, з думкою якого не згоден... і розумом розумію, що треба пройти мимо, не звертати увагу, але не можу...

...і ще в минулому пості обіцяла написати, що я думаю про взаємини України і Росії... НЕ БУДУ!!! Навіть думати про це не хочу...

...прошу вибачення за цей пост, я завжди намагалася в блозі ділиться тільки позитивним, сьогодні не вийшло...

Про мову...

...кілька років тому в Криму одному жителю півострова, який бризкаючи слиною обурювався з приводу вивчення его дванадцятирічним сином української мови, на якому ніколи не говорили і не будуть говорити в Криму, поставила йому одне дуже просте питання "А що поганого в тому, що ваш син буде знати як мінімум дві мови - російська та українська?"

...я народилася в Києві, живу в ньому... вчилася в російській школі... моя сім'я російськомовна, хоча мама і філолог української мови, але з народження вона говорила зі мною російською, не знаю чому, може в середині 70-х було не прийнято говорити українською, може тому що мій тато приїхав жити до Києва з Баку, коли йому було вже за 30-ть і він не знав українську... і не намагався його вчити... ну і щоб до кінця бути зрозумілою скажу, що мій тато народився і виріс в Баку, його батьки народилися і виросли у Волгоградській області, в Баку вони працювали... з Україною їх пов'язувало тільки одне - предки були козаки, переселені Катериною II з України... ні одного родича в Україні у них не було, але у тата з дитинства була мрія жити у Києві, чому? не знаю, може тому що багато бакинців дуже любили наше місто :)

Ось в такій сім'ї її росла - тато говорить російською і добре знає азербайджанський (тому у нас завжди були найкращі фрукти на столі, тато вмів говорити з продававшими на їх рідною мовою, і повірте мені, їм було приємно :) ) і мама, викладала українську мову в школі, і говорила зі мною російською...

а ще у мене була подружка, мама якої була родом з Сибіру, сім'я зовсім не знала української, і дітям навколо таких родин давали дозвіл не вчити українську... мені, у якої були проблеми з мовами, яка отрумувала за диктанти не більше двійки, ой як хотілося отримати таке звільнення від української мови... пам'ятаю, що мені тато казав на це (було це ще при союзі, про ніякої незалежності мови і в помині не було!) "Ти повинна знати українську мову, ти повинна знати історію України!!!"... тоді, у восьмирічному-дев'ятирічному віці я не розуміла навіщо, не пам'ятаю чи сперечалася я з татом, але пам'ятаю, що він повторювали свої слова дуже часто...

...сьогодні моя сім'я складається ще з чоловіка і дитини... про чоловіка... його батьки з України, батько військовий, служив в астраханських степах, там і чоловік народився, вивчився, отримав дві вищі освіти, одружився, народив сина, служив у Радянській армії... його батько комиссовался і повернувся в Україну, до Львова, так було при Союзі... при Союзі все це і відбувалося... і ось настав 1991... батьки чоловіка у Львові, чоловік із сім'ї в Росії... і чоловік, що не говорить українською, прийняв рішення переїжджати до Львова, охопленого духом націоналізму :) ви запитаєте чи довго він там протягнув? він не тільки протягнув, він там зробив кар'єру, завів купу друзів і народив ще одного сина :))) і через 10 років перебрався до Київа, спасибі кар'єрному росту!!! Він досі так і не говорить українською правильно, але в роботі він використовує тільки українську, по іншому йому не можна, його діяльність безпосередньо пов'язана з Конституцією України :)... і він просто звіріє, коли чує, що необхідно ввести другу державну мову хоч в який-небудь частині України...

...про дитину... з дитиною розмовляю російською... чоловік за це лає... дитину планую віддати в російську школу (в початкову так точно), з кількох міркувань - перше, там сильна початкова школа, друге, хочу щоб дочка знала в досконалість обидві мови!!!

Повертаючись до себе - говорити українською почала після школи... але крім мами мені нема з ким говорити українською, все моє оточення російськомовне... при цьому навчаючись у Львівському національному університеті ім. Франка відчувала себе, як риба в воді :) і зовсім не боялася говорити своїм одногрупникам-львів'янам, що вдома розмовляю російською :)

До чого це я? до того що днями був скасований закон про мови, тепер знову в Україні тільки одна державна мова, наголошую, ДЕРЖАВНА на всій території країни. І зараз піднімається хвиля противників цього, знову ж хвилю женуть політики, так склалося, але дуже страшно, що з'являються люди, звичайні люди, які піддаються цьому і починають писати, що їх не лише говорити, але й думати примушують українською... це МАЯЧНЯ, не вірте цьому!!!

Коли ми говоримо добрі, розумні, позитивні слова, мова вже не має значення :)

А на моє питання "А що поганого в тому, що ваш син буде знати як мінімум дві мови - російська та українська?" я не отримав відповіді...

PS Світлана торкнулася дуже делікатного питання - відносини України і Росії, може колись я напишу, що думаю з цього питання, але тут не про це, тому їй відповіла коротко Світлані, але всі інші коментарі на цю тему і подібні буду видаляти! Вводжу жорстку цензуру :) А якщо комусь дуже хочеться висловитися, то пишить мені на електронну пошту :)