Наші снеговички :)

Багато хто вже знають, що Таня-Ластівка знову організувала флешмоб, приурочений до зими, снігу, морозу, Нового року, Різдва, гарного настрою і називається він Сніговики оточують! Перш ніж показати своїх сніговичків, хочу поділитися інформацією, яку я відшукала в інтернеті, про те, як з'явилися сніговички :) 

Якщо вірити старовинним переказами, в кінці XV століття, приблизно в 1493 році, італійський скульптор, архітектор, поет Мікеланджело Буонарроті вперше зліпив снігову фігуру. За даними історичних досліджень, перше письмове згадування про сніговика зустрічається в книзі XVIII століття: там йдеться про «гарного сніговика» гігантських розмірів. А саме слово «schneeman», тобто «сніговик» спочатку виникло в німецькій мові. Зображення сніговика вперше з'явилося в якості ілюстрації до дитячої книжки з піснями, виданої в Лейпцигу.

 
Перші сніговики зображувалися недобрими сніговими монстрами вражаючих розмірів. Це не випадково, адже в ті давні часи безжальні зими з лютими морозами і  хуртовинами приносили чимало клопоту. Швидше за все, саме тоді і з'явилися повір'я, згідно з яким сніговики представляють реальну загрозу для людей. 

Тільки в XIX столітті снігові створення «подобрішали» і незабаром стали незамінним атрибутом Різдва і Нового року. Вітальні листівки із зображенням милого усміхненого сніговика в оточенні веселих дітей швидко здобували популярність. Цікаво, що в поданні європейських народів сніговик - це завжди істота чоловічої статі, снігових баб і снігуроньок у них ніколи не було.

 
За старовинної європейської притчі, святий Франциск Ассизький вважав створення сніговиків своєрідним методом боротьби з бісами. А за іншою християнською легендою, сніговики - це ангели. Адже сніг - це дарунок неба. А значить, сніговик - не хто інший, як ангел, який може передавати Богу прохання людей. Для цього маленького сніговичка ліпили з свіжого снігу і тихенько шепотіли йому своє бажання. Вірили, що як тільки снігова фігурка розтане, бажання відразу буде доставлено на небеса і незабаром виповниться. 

В Європі сніговиків завжди ліпили поруч з будинками, щедро прикрашали гірляндами і домашнім начинням, кутали в шарфи, а в руки вручали гіллясті мітли. В деталях їх «шати» вгадується містичний характер. Наприклад, ніс у вигляді морквини прикріплювали, щоб умилостивити духів, що посилають урожай та плодючість. Перевернуте відро на голові символізувало достаток у домі. У Румунії здавна відомий звичай прикрашати сніговика «намистом» з головок часнику. Вважалося, що це сприяє здоров'ю домочадців і оберігає їх від витівок темної сили. 

На Русі ж сніговиків ліпили з давніх язичницьких часів і шанували як духів зими. До них, як і до Морозу, ставилися з належною повагою і зверталися з проханнями про допомогу і зменшенні тривалості лютих морозів. До речі, снігові баби та Снігуронька - це надбання Русі. Наші предки вірили, що зимовими природними явищами (туманами, снігами, хуртовинами) велять духи жіночої статі. Тому, щоб показати їм свою повагу, ліпили снігових баб.

І наш колаж зі сніговичками - зі снігу зліпили в різних кінцях нашої країни, а один навіть за кордоном, а парочка на ялинці зліплена з полімерної глини - ми з доцею зробили їх ще в листопаді для виставки в дитячому клубі (їх було троє - була ще дитинка, але після виставки ми його не відшукали, дуже сподіваємося, що він знайдеться), та ще це був наш перший досвід ліплення з глини і впевнена, що не останній!

Всім гарного настрою!!!