понеділок, 2 лютого 2015 р.

...

... ми як глечики... накопичуємо в собі ті чи інші емоції... я не люблю в собі поганих емоцій... коли вони мене переповнюють, мене накриває хвилею і я тону, задихатися, починаю все бачити тільки в чорному кольорі... мені дуже важко саму себе вивести з такого стану... тому я не дозволяю їм наповнити мене до країв... але іноді просто не встигаєш зловити той момент, коли ти повністю наповнений болем, страхом, жахом, сумом... і достатньо тільки однієї краплі, щоб тебе накрило і вибило землю з-під ніг...

... ми зовсім недавно переїхали... поряд з нами живе один відомий музикант... я мріяла, ні, я впевнена що з ним познайомлюсь... 

...сьогодні я знаю точно, що цього не станеться... тому що його більше немає... 

... а мене знову накриває хвиля...


6 коментарів:

  1. это шок... Кузьма всегда будет с нами... единственный кто говорил правду... даже о войне..

    ВідповістиВидалити
  2. Просто немає слів і не віриться...

    ВідповістиВидалити
  3. :( он часто приезжал в музыкальный магазин в соседнем с моим доме, и я, по пути на прогулку с дочкой, встречала его утром...

    ВідповістиВидалити
  4. Я була знайома з музикантами його групи, з ним самим познайомитись особисто не довелось......Невимовний жаль...світла йому память.

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...